Поради у вихованні від Марії Монтессорі

Всього чотири педагога зробили революцію педагогічного виховання в ХХ столітті. Це американець Джон Дьюї, німець Георг Кершенштейнер, італійка Марія Монтессорі та російський педагог Антон Макаренко.

Всі ми родом з дитинства. У дитинстві закладаються основи всього: характеру, сприйняття світу, особистості в цілому. Марія Монтессорі сформулювала короткі заповіді-нагадування для батьків. Вони прості, але якщо вдуматися в кожну з них – це багатотомна мудрість в декількох словах. Якщо Ви будете хоча б раз на рік перечитувати цей список, то взаємини з дітьми можуть вийти на якісно новий рівень, а дитина виросте більш розвиненою і гармонійною особистістю:

Дітей вчить те, що їх оточує.

Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненості у собі.

Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

Концентруйтесь на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

Завжди прислухайтеся і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її.

Будьте готові допомогти дитині, яка знаходиться в пошуку і бути непомітною для тієї дитини, яка вже все знайшла.

Допомагайте дитині освоювати неосвоєне раніше. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю, тишею і любов'ю.

У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є в вас самих.

Дорогі мої батьки!

1. Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мне, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас,поясніть мені, що?коли? чому? кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки ще маленькі, не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4. Мої почуття ще недозрілі, прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8. Я вчуся у вас всього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!!!

Покажіть мені, що ви любите мене також!